Міжпредметні й міжмистецькі зв’язки на уроках зарубіжної літератури

Міжпредметні й міжмистецькі зв’язки на уроках зарубіжної літератури: взаємодія літератури з образотворчим мистецтвом

(Матеріали з досвіду роботи вчителя)

Однією з ключових компетенцій, які вчителі мають сформувати в учнів на уроках зарубіжної літератури, є обізнаність та самовираження у сфері культури. Серед інших вона передбачає формування вміння «читати літературні твори, використовувати досвід взаємодії з творами мистецтва в життєвих ситуаціях», а також «відкритість до міжкультурної комунікації; зацікавленість світовими культурними набутками» [1]. У попередній статті («Міжпредметні й міжмистецькі зв’язки на уроках зарубіжної літератури (інтермедіальний аспект)». – «ЗЛ», 2018, №10) ми вже оглянули деякі питання практичної реалізації поставлених програмою завдань і сьогодні продовжимо розмову.

З урахуванням того, що більшість сучасних учнів належать за типом сприйняття інформації до візуалів і кінестетів, саме використання міжмистецьких зв’язків допоможе вчителю в якісній організації навчально-виховного процесу на уроці. За вимогами навчальної програми, одним із навчальних ресурсів мають стати твори різних видів мистецтва, серед яких на першому місці образотворче, адже художнє слово насамперед прагне до візуалізації образу. Вивчаючи той чи інший літературний твір, учитель звертається до ілюстрації. За її допомогою можна схарактеризувати героя, місце і час подій. Ілюстраціями можна скористатися для перевірки знання учнями змісту твору, наприклад, запропонувати відновити «ланцюжок подій».

Звичайно класичні літературні твори мають різні художні інтерпретації, і ми можемо запропонувати учням зіставити їх, вибрати художника, уявлення якого про героїв найбільше відповідають їхній уяві (наприклад, трагедію «Ромео і Джульєтта» ілюстрували Д. Шмаринов, С. Бродський). Як варіант творчого опрацювання ілюстрацій може бути твір-мініатюра «Мій художник-ілюстратор книги … – це …».

Ілюстрація В. Єркаація

У 2016 році трагедія «Ромео і Джульєтта» в перекладі Ю. Андруховича вийшла у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Ілюстрації виконані блискучим художником Владиславом Єрком. Не впевнена, що всі ілюстрації варто демонструвати учням, адже видання, скажімо так, не дитяче, однак деякі з них можна використати для роботи над портретами героїв твору В. Шекспіра, а також для аналізу символіки образів. Звернемо увагу учнів на те, які символи використав В. Єрко в наведеній ілюстрації. Чому на ній зображено лілії? Колючки? Сумні обличчя ангелів? (Лілія – символ цнотливості, квітка Діви Марії; колючки – символ перешкод на шляху героїв; ангели підкреслюють мотив трагічного кохання). Учитель може запитати в учнів, які символи вони використали би для ілюстрації твору.

Робота над символікою образів п’єси В. Шекспіра може стати важливим етапом аналізу твору. Так на початку вчитель може організувати бесіду: – Чому зав’язка основних подій (кохання героїв) розпочинається саме на балі-маскараді? У чому полягає символіка образу маскараду, маски? – Чому Шекспір одягнув Ромео в костюм монаха, а не, наприклад, рицаря або принца (саме про таких героїв мріють дівчата)?

Методичний коментар. 1) Словникова робота: Маскарад – це бал, на якому присутні люди, одягнені в різні характерні національні, історичні або фантастичні костюми, здебільшого з масками на обличчях. Маску як посередника між світом реальним і містичним люди використовували здавна, вона супроводжувала весь цикл людського життя від народження до смерті, втілювала дух померлих предків (створювала ефект присутності), служила для охорони від злих намірів (символ захисту, таємниці, небуття). Маска служила також предметом ідентифікації: людина в ній відчувала себе іншою, створювався ефект перевтілення (трансформації), тому носіння маски часто асоціюється з образами кокона й метелика. Але маску можна сприймати і як символ обману, ілюзії, двійництва. 2) Питання до учнів: – Які з наведених значень образу маски асоціюються у вас із п’єсою Шекспіра? Роздуми учнів тут можуть вивести на цікаві стежки аналізу твору, адже виходить, що маскарад в умовах родової ворожнечі був єдиним можливим способом познайомити Ромео і Джульєтту, але він і програмував наступну трагедію, адже обман, ілюзія не можуть привести до позитивних результатів. Ромео одягає костюм монаха, але монахи ніколи не можуть мати родину, вони приречені на самотність.

Кохання змінює Ромео і Джульєтту на краще, вони дорослішають, навчаються кохати, втрачають юнацький егоїзм (відбувається метаморфоза), але воно і вбиває героїв (ставши новими, кращими, вони переходять у небуття або у кращий для них світ). Таким чином, ми бачимо, що маска і маскарад є ключовими символами трагедії «Ромео і Джульєтта». 3) Можна запропонувати учням створити власну візуалізацію образів-символів п’єси у вигляді «хмари» слів (наприклад, у програмі Word Art), колажу, власної ілюстрації.

Крім ілюстрацій, учитель може звернутися до картин художників, написаних за мотивами трагедії В. Шекспіра, з’ясувати, які епізоди твору вони розкривають, наскільки відображають учнівське уявлення про героїв, емоційне сприйняття, як ілюструють епоху (наприклад, картини Анжело Даль'Ока Бьянка, Ф. Діксі, прерафаеліта Дж.У. Уотерхауса). Одним із завдань може стати мистецький проект: «Ромео і Джульєтта в живописі», «Ромео і Джульєтта в музиці».

Пропоную учням розглянути слайд «Рицарський роман» і пояснити, які недоліки мають рицарські романи, щоб виступити проти них? Чому Сервантес назвав їх «баламутними» і захотів висміяти? Учні напевно будуть говорити про те, що через рицарські романи Дон Кіхот утратив здоровий глузд, закинув господарство, став вести ненормальне життя, перетворився на посміховисько, але ми навмисно провокуємо їх, щоб створити проблемну ситуацію, змусити критично оцінити авторський задум. Якщо Сервантес висміює Дон Кіхота, хто ж тоді в романі позитивний герой? Що поганого в тому, щоб вирушити назустріч пригодам і подвигам замість того, щоб вести сіре, буденне життя? Доречним буде й запитання: – Чому роман Сервантеса став одним з найулюбленіших у художників-ілюстраторів? Отже, переглянуті ілюстрації допомогли нам створити проблемну ситуацію і зрозуміти ідейний замисел Сервантеса. Рицарські романи дійсно можуть збаламутити суспільство, змусити людей вийти з зони комфорту, але це погано чи, можливо, нормально? Що ж насправді висміяв письменник? Під час роботи над романом М. де Сервантеса «Дон Кіхот» також можна використати ілюстрації С. Бродського. На них яскраво виражений характер героїв, підкреслено антитезу, сатиру. Починаючи роботу над романом, учитель має зауважити, що це один з найулюбленіших творів у художників, його ілюстрували найкращі митці різних часів – від Гюстава Доре до іспанців С. Далі і П. Пікассо, реаліста В. Серова, модерніста О. Бенуа. Після демонстрації робіт названих художників розпочинаю аналіз роману з читання передмови, в якій автор заявляє, що написав свій твір, щоб «дотла зруйнувати баламутну споруду рицарських романів». Далі зачитуємо початок роману – опис Дон Кіхота, його життя. Запитання до учнів: – Чи виглядає початок роману як пародія? – Чому автор вирішив висміяти рицарські романи?

Гарним підґрунтям для вчителя зарубіжної літератури можуть стати уроки мистецтва у 8 класі, на яких учні отримують знання про епохи, стилі й течії світової художньої культури. Програма курсу «Мистецтво» дещо випереджає програму із зарубіжної літератури, тому вчитель, починаючи вивчення нової культурної епохи, завжди може спиратися на вже отримані учнями знання.

Розпочинаючи тему «Бароко і класицизм», можна поставити учням запитання: – Чим відрізняється світогляд людини бароко від погляду на світ людини Відродження? – Якими словами ви схарактеризуєте мистецтво бароко?

На останнє питання відповідями будуть: химерне, дивне, декороване, пишне, деталізоване, асиметричне, контрастне … Так, усе це правильно, а як ці слова можна застосувати до творів літератури? Таке питання створює проблемну ситуацію, що спонукає учнів до пошуків відповіді й подальшого дослідження творчості письменників й аналізу літературних творів.

Сонет Луїса де Гонгори «Родилась вчора ти – і завтра вмерти маєш…» (переклад Л. Первомайського) стане гарним початком дослідження, адже в ньому яскраво розкриваються головні мотиви барокової літератури: швидкоплинність життя, тлінність краси, невідворотність старості і смерті. Питання до учнів: – Чим відрізняється погляд поета на життя? – Як написав би вірш на дану тему митець Відродження? (Митець бароко: сьогодні ти молодий і прекрасний, але завтра зістаришся, твоя краса зів’яне, всіх чекає смерть. / Митець Ренесансу: хоча старість і смерть неминучі, сьогодні ти молодий і прекрасний, тож насолоджуйся життям!)

На прикладі вірша Гонгори розберемо й художні особливості барокової літератури. Учні знаходять у творі метафори, що характеризують життя (коротка мить, красою сяєш (сяяння – нетривалий процес), цвіт (цвітіння недовге), хвилина) і смерть (маєш одцвісти, одійти в ніщо, приреченість, зів’янеш, зметуть вітри, мить неминуча). Тут можна поставити перед учнями творче завдання: уявіть себе митцем бароко й доберіть власні метафори до слів життя і смерть (я отримала цікаві результати: життя – мить, весна, хвилина, крапля, дихання, метелик, піщинка; смерть – дно, падіння, прірва, темрява, кінець). У сонеті «Родилась вчора ти…» знаходимо яскраву метафоричність, словесну пишність деталей, дивні ідеї (як для восьмикласників, то погляд Гонгори на життя, мотив його химерності, фаталізм дивні), контрасти. Власне, те ж саме бачимо й у вірші «Галерник». Таким чином, аналіз віршів допоможе знайти відповідь на проблемне запитання уроку.

На уроках мистецтва учні вже розглянули зразки барокової архітектури й живопису, побачили декоративність і пишність картин П.П. Рубенса, М. Караваджо, парадних портретів Дієго Веласкеса, ранніх робіт Рембрандта ван Рейна. Картина Рембрандта «Флора» може стати прекрасною ілюстрацією до сонету Гонгори, на ній зображена молода жінка у квітковому вінку і з квітами в руках – втілення античної богині рослинності. Моделлю стала Саскія – дружина художника, картина написана в рік одруження (1634), а в наступні роки Рембрандт написав «Флору 2», «Флору 3», інші. Рембрандт неначе передчував, що щастя буде нетривалим, і писав портрет за портретом. Саскія пішла з життя тридцятирічною (1642 рік), залишивши дев’ятимісячного сина Тітуса, який теж помер у молодому віці. Думаю, ця історія доречно доповнить розмову про сонет Гонгори, дасть побачити у творчості Рембрандта перехід від радісного світосприйняття молодості до барокового відчуття трагізму і втрати гармонії.

Щоб допомогти учням відчути і зрозуміти світосприйняття людини доби бароко, відображене в поезії Джона Донна, звернемося до картин маньєристів (Ель Греко, Караваджо) або Ієронімуса Босха й Пітера Брейгеля Старшого. Творчість останніх відносять до пізнього північноєвропейського Ренесансу. Ми вже відмітили на попередніх уроках, що криза ренесансного гуманізму проявилась у творах Шекспіра і Сервантеса в реалістичному зображенні суспільних вад і їх критиці. У картинах художника-філософа Пітера Брейгеля часто повторюються мотиви людських вад і гріхів босхівських полотен. Монах-бібліотекар католицького августинського монастиря Ескоріал Хосе де Сигуенс бачив різницю між роботами Босха й інших художників, що так чи інакше наслідували його, в тому, що «інші намагаються зобразити людей такими, як вони виглядають зовні», Босху ж «вистачає мужності зображувати їх такими, якими вони є зсередини». Людина «зсередини» – це насамперед герої відомого алегоричного триптиху «Віз сіна» – жадібні, брехливі, гордовиті. Картина Брейгеля «Сліпі» перегукується з полотном Босха «Човен дурнів», а також з євангельською притчею про фарисеїв: «Залиште їх: вони – сліпі ватажки сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму». На задньому плані картини Брейгеля «Нідерландські прислів’я» зображено вітрильник, який ілюструє слова: «Плисти за вітром – легко», у воді бачимо людину, що пливе проти течії. Ця картина може стати ілюстрацією до вірша Л. де Гонгори «Галерник», де зображено неспроможність людини змінити своє життя, фаталізм, підкорення долі.

Маньєризм як пізній етап мистецтва Ренесансу характеризується втратою ренесансної гармонії між тілесним і духовним, природою й людиною. Деякі дослідники вважають бароко його ранньою фазою, тому звернення до картин маньєристів буде доречним. Символом барокової людини можна назвати Христа, який несе свій хрест, або з якого зривають одяг на картинах Ель Греко. Смиренне прийняття долі, містичне занурення в себе – такими рисами наділив художник героїв своїх картин, і глядачі можуть побачити в їхніх портретах скорботу від недосконалості світу.

Також доречним, на мою думку, буде звернення до такого жанру, як натюрморт. Квіткові голландські натюрморти першими виокремились як піджанр і до кінця ХVІІ століття перетворилися на філософські алегорії-нагадування: «Memento Mori». Вони наповнені символами. Наприклад, на картині Я.Д. де Хема «Квіти в вазі» зображено розкішний букет з трояндами, маками, тюльпанами, ірисом, фіалками й незабудками. Всі квіти мають власну символіку, а в цілому означають вікові етапи людського життя – від розквіту (юність) до в’янення (старість). Деякі квіти вже відцвіли й похилилися до підніжжя вази, біля якого на столі лежить тріснутий стручок гороху – символ прожитих днів. На квітах сидять метелики – символ безсмертної душі й воскресіння, якому передує смерть. Картина нагадує за змістом вірш «Родилась вчора ти…», отже вчитель може запропонувати учням зіставити твір образотворчого мистецтва і поетичний, знайти в них спільне.

Таким чином, живопис відкриває вчителю літератури великі можливості для візуального втілення словесних образів, формування в учнів цілісного розуміння культурних епох, уміння проводити паралелі між творами різних видів мистецтва, бачити їх взаємодію. Окрім того, образотворче мистецтво допомагає підвищити емоційний фон уроку, викликати емпатію, пробудити творчі імпульси, відчути себе особистістю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Ніколенко О.М., Таранік-Ткачук К.В., Фоміна С.П. та ін.. Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів.
«Почетный професор кошмаров» [Електронне джерело] : Партнер. – Режим доступу : https://www.partner-inform.de/blogs/detail/39/2683/pochetnyj-professor-koshmarov?lang=ru
Ромео и Джульетта в живописи [Електронне джерело] : Искусство. – Режим доступу : https://obiskusstve.com/1305688840792443687/romeo-i-dzhuletta-v-zhivopisi/

Ірина Ткач,

учитель-методист Миколаївської СЗОШ №22