Урок – творча майстерня

Сучасний урок повинен бути таким, щоб діти відчували життя, а не готувалися до нього. Саме так – проживати урок, який би не тягнувся вічність, а закінчувався в момент відростання крил. І це добра мотивація перетворити домашнє завдання на продовження цього процесу, створити життєву ситуацію успіху для свого учня. Для цього, звичайно, вчитель повинен бути сміливим у пошуку або вигадуванні неординарних методів та прийомів творення уроку (діти самі підказують і удосконалюють їх). Вже давно мали б канути в Лету конспекти уроків, де прописані відповіді учнів. Урок повинен спонукати учнів і учителя мислити, а не слідувати за сценарієм. Володіючи багатьма методами та прийомами, можна у відповідний момент запропонувати дітям розкрити питання, тему або мотив за їх допомогою. Ще кращий варіант – дати дітям вибір, звісно, після того, як вони оволоділи цими інструментами. Саме так – різні технології навчання – це лише засоби для освоєння і пізнання художньої матерії. А якщо учні самі пропонують шлях дослідження твору – то це найкраща ситуація успіху. Самомотивація, свобода вибору – політ думки і виховання емоції. Праця стає цікавим заняттям пізнання своїх можливостей, а через них самого себе і світу. Діти люблять малювати, то чому б не дозволити їм цю радість? Стереотип, що на уроці літератури потрібно лише читати, слухати, говорити і писати, потрібно ламати. Адже учні роблять це й на інших заняттях і перенасичуються такою формою роботи. Чому б урок літератури не зробити кольоровим (для початку)? Перший урок. Тема «Художній образ»! Гарний привід для практичної роботи. Після пояснення вчителя, як творяться художні образи – завдання: оживити будь-який предмет класної кімнати. Вислухати дітей уважно, прислухаючись до деталей, дати позитивну оцінку кожній думці, а після того запропонувати наступне завдання: намалювати створений усно художній образ в зошиті або на окремому аркуші паперу. Діти це роблять із захопленням! І звичайно, не можна забувати про похвалу із записом у щоденник, вигадуючи різноманітні номінації. Наприклад: «найкращий ілюстратор», «найкращий творець художнього образу», «найактивніший учень», «найсумлінніший», «творець найбарвистіших думок», «найуважніший слухач» і тому подібне. Коли такі кольорові завдання увійдуть у звичку, тоді учні будуть чекати цих уроків, бо вони отримують не лише знання, а й задоволення від свого зросту. Ростуть діти і ростуть їх крила! Буває, що учні забувають зошити, тоді можна і на дошці малювати. Згодом діти звикають на урок літератури носити кольорові олівці. Навіть такий момент – позичити олівця – може перетворитися на виховний. Адже діти проявляють свої кращі якості: доброту, щедрість, дружелюбність. Вони висловлюють захоплення творчими роботами один одного. Спостерігають за тим, як працює найкращий ілюстратор. Він допомагає реалізувати задум друзям, які не дуже вправно малюють. І взаємодопомога, і реалізація обдарованого художника. Поступово урок перетворюється на творчу майстерню. Свою ілюстрацію діти презентують. І їх навіть не потрібно особливо просити про це. Адже їм хочеться самим розтлумачити закодовану у малюнку історію. Розповідь перетворюється у бесіду, тому що однокласники ставлять запитання до незрозумілих моментів: «А чому ти такою намалював пані Метелицю? У неї ж великі зуби?». «Тому що вона добра і справедлива і я хотів, щоб виглядала красивою». Можна і недовготривалі проекти пропонувати дітям. Наприклад, для створення гарного настрою на початку уроку запропонувати після привітання з першим днем жовтня завдання: розмалювати дату уроку, показавши приклад на своєму записі на дошці. І це не мають бути шедевральні малюнки, а легкі і настроєві. Після чого діти складають рецепти осені, заповнивши табличку асоціацій (колір, запах, смак, звук). І гарний настрій на весь урок створено. Одного разу, коли я прийшла до п’ятикласників, почула запитання: «А ви помітили, що найкращі ілюстратори сіли разом? – посміхнувся Валентин». Правду кажучи, я була неуважна й не помітила цього одразу. Та вони самі вже згрупувалися, створивши творчу майстерню, бо з усією відповідальністю приймають прохання намалювати Синдбада на кораблі однокласника, бо він там має бути, але не всі можуть ще намалювати людину. І що найбільше мене здивувало, що без будь-якої моєї підказки вони зорганізували таку майстерню. Учитель створив лише атмосферу творчого настрою. Згодом на кольоровий урок до п’ятикласників завітало поетичне натхнення. Софійка запитала: «А коли ми будемо вчити вірші? Я так люблю вірші?». У вчителя виникла ідея: «А ти, Софійко, не чекай поки ми будемо за програмою вивчати вірші ‒ сама напиши». Учениця не то із недовірою, не то із здивуванням подивилася на учителя: «Я?». «Так, ти сама». «А про що написати?» «Про казку». Софійка взялася за справу і за кілька хвилин! вже написаний вірш. І так доладно, натхненно, що настав час дивуватися вчителю. Прекрасна ситуація успіху. Тепер Софійка часто пише вірші, а то й по два на урок. Однокласники і собі захотіли спробувати. Що за свято натхнення! Насолода бути присутньою у творчій майстерні п’ятикласників. Таких художніх завдань можна придумати стільки, скільки вивчаємо творів. Але щоразу потрібно оновлювати їх, щоб і вони не стали буденністю. Та коли ми пропонуємо малювати думки «це завжди неповторність». Шестикласникам створити власну карту Острова скарбів ‒ неабияке завдання ‒ ніяк не оминути оригінальності. Та намалювати мало, бо я, учитель, не розумію усього зображеного. Мені обов’язково треба все попідписувати ‒ і це вже схоже на образон або на комікси. І спробуйте тепер не вислухати розповідь кожного майстра. І дзвінок на перерву ‒ не є аргументом, бо існує в момент творчості тільки бажання бути почутим. І немає для творчості вікових обмежень. Усі ми діти в цей момент, бо відростають крила. У когось «молочні», як сказала дев’ятикласниця Оля. У когось заважкі, як для «дядька Кирила». Та все ж вони ростуть, коли ми творимо свій світ, за своїми мірками з огляду на відкритість і щирість. Творити для дітей природно і потрібно, щоб не втратити себе у цьому прагматичному світі дорослих. Щоб дитина стала розумною, кмітливою, треба в ранньому дитинстві дати їй щастя художнього бачення світу (В. Сухомлинський).   Олена Ходюк, учитель зарубіжної літератури Шумського НВК